ВАЖЛИВО!
Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. У разі болю або іншого загострення захворювання діагностичні дослідження повинен призначати лише лікар. Для встановлення діагнозу і правильного призначення лікування слід звертатися до Вашого лікаря.
Болі в попереку – причини появи, при яких захворюваннях виникає, діагностика та способи лікування.
Болі в попереку виникають майже у всіх, особливо після 40 років. Однією з причин є остеохондроз – дегенеративно-дистрофічне зміна хребта. Однак у багатьох випадках він не пояснює характеру, гостроти та тривалості болю у спині.
Різновиди болю
Біль у спині може бути симптомом серйозного захворювання, але у переважної більшості болю мають доброякісний характер. Один з основних моментів, який слід враховувати при діагностиці болю у спині, і, зокрема, у попереку – це їхня тривалість. Найчастіше біль м'язового характеру може тривати до двох тижнів, та був зникати. Болі, викликані органічними змінами хребта (міжхребцева грижа, артроз), тривають набагато довше і можуть віддавати в ногу, промежину, супроводжуватися відчуттям оніміння, печіння, мурашок.
Болі, викликані серцево-судинними захворюваннями, хворобами органів черевної порожнини відрізняються більшою інтенсивністю та тривалістю.
Можливі причини
Болі, спричинені захворюванням або травмою хребта
Найчастіше болі у спині бувають викликані порушенням функцій міжхребцевих суглобів.
Зменшення відстані між хребцями через дегенеративні зміни в міжхребцевих дисках веде до збільшення тертя суглобових поверхонь. Це може викликати підвивих та блокування суглоба. М'язи, що оточують уражений суглоб, тривалий час перебувають у стані перенапруги, що посилює суглобовий біль.
Найчастіше біль при захворюваннях хребта носить тупий характер, тобто її інтенсивність наростає поступово, посилюючись при рухах та слабшаючи у спокої. .
У випадках вираженого остеохондрозу біль може бути спричинений здавленням нервових закінчень (спинномозкових корінців) при формуванні грижі міжхребцевого диска. Гострий біль, що стріляє або пронизує, з часом може стати постійним і епізодично віддавати в ногу при різких рухах, кашлі, чханні. Больовий синдром зазвичай супроводжується онімінням, поколюванням, печінням. Подібні симптоми поєднуються із втратою чутливості у зоні ураженого нерва, втратою рефлексів, слабкістю м'язів.
Серйозні травми хребта (перелом, переломовивих) супроводжуються сильними болями та вимагають екстреного лікарського втручання.
Якщо перелом виникає в результаті стиснення тіла хребця, він носить назву компресійного.
У осіб старшого віку такий перелом можливий через остеопороз, який найчастіше зустрічається у жінок. До компресійного перелому, іноді навіть за мінімального зовнішнього навантаження, призводить ураження хребта при метастазуванні злоякісних пухлин.
Діагностика та обстеження
При діагностиці лікар враховує ортопедичні дефекти, наявність таких симптомів як порушення сечовипускання або дефекації; поширення болю вниз по нозі; відсутність полегшення після прийому знеболювальних засобів; слабкість та оніміння в нозі. Для підтвердження діагнозу необхідно виконати:
- КТ
- МРТ
- Загальний аналіз крові Одне з основних лабораторних досліджень для кількісної та якісної оцінки всіх класів формених елементів крові. Включає цитологічне дослідження мазка крові для підрахунку відсоткового вмісту різновидів лейкоцитів та визначення швидкості осідання еритроцитів.
Що слід робити при появі болю?
При гострому болю необхідно забезпечити спокій та обмежити навантаження на хребет.
За наявності корінкового синдрому дотримуються постільного режиму протягом двох тижнів. Після гострого періоду слід поступово повертатися до активного способу життя.
Лікування
Насамперед терапія має бути спрямована на зняття больового синдрому. Лікар може призначити блокаду вогнища запалення ін'єкціями. Знеболення у своїй досягається терміном від шести тижнів до півроку. Інший варіант – призначення нестероїдних протизапальних засобів у комплексі з м'язовими релаксантами. Лікування можна доповнити вітамінотерапією (комплекс вітамінів групи В), а також застосуванням антидепресантів та протисудомних препаратів строго за призначенням. Після зняття гострого болю за рішенням лікаря до лікування можна додати теплові та магнітні фізіопроцедури, мануальну та голкорефлексотерапію, масаж.
Якщо консервативне лікування протягом декількох місяців виявилося неефективним, вдаються до нейрохірургічних операцій. У віці до 45 років декомпресія спинного мозку, видалення міжхребцевої грижі, протезування міжхребцевих дисків часто дають добрий результат. В інших випадках краще застосовувати епідуральну блокаду та радіочастотну денервацію. Це дозволяє не тільки швидко усунути болючі симптоми, але й звести до мінімуму прийом знеболювальних засобів.
М'язові болі
М'язові, або міофасціальні, біль виникають найчастіше при перенапрузі, спазмі або мікротравмі м'язів.
У цих випадках під шкірою промацується болісна і тверда ділянка м'яза, натискання на яку супроводжується сильним больовим імпульсом, а іноді і віддачею в інші області. Як правило, існує взаємозв'язок між виникненням болів із тривалим перенапругою або неприродним становищем (частіше пов'язаними з професійною діяльністю), здавленням та перерозтягненням м'язів через носіння важких сумок або рюкзаків, переохолодженням, хворобами внутрішніх органів або суглобів. В останньому випадку больовий імпульс із ураженого органу призводить до захисної напруги навколишніх м'язів.
Діагностика та обстеження
При постановці діагнозу лікар проводить зовнішній огляд, з'ясовує історію розвитку болю, його зв'язок із перевантаженням чи захворюванням внутрішніх органів. Для виключення ураження хребта (остеопороз, метастази у хребет, туберкульозний спондиліт) проводять:
- КТ
- МРТ
- УЗД для виявлення захворювань органів черевної порожнини та малого тазу.
Відсутність серйозних захворювань хребта та внутрішніх органів дає підставу для встановлення діагнозу міалгії, або м'язових болів.
Що слід робити з появою болю?
Якщо больовий синдром виник унаслідок м'язового спазму, першочерговим заходом має бути забезпечення спокою та, по можливості, розслаблення.
Оптимальний ефект досягається в положенні лежачи на спині, бажано на матраці ортопедичному.
Лікування
Основна терапія полягає у знятті больового синдрому та розслабленні спазмованих м'язів. Це досягається застосуванням м'язових релаксантів та нестероїдних протизапальних препаратів. Курс лікування за рекомендацією лікаря можна доповнювати протисудомними препаратами, що зменшують інтенсивність болю, та судинними препаратами, що покращують кровообіг у м'язах. Найбільш ефективним консервативним методом є локальна ін'єкційна блокада. Після зняття гострого болю можливе призначення вітамінів та біостимуляторів. Істотну користь мають нефармакологічні засоби: мануальна терапія, масаж, голкорефлексотерапія, фізіотерапія, лікувальна фізкультура.
Психогенні болі
Психогенний біль, як правило, виникає без уражень і не має чіткої локалізації. Психогенний біль розвивається як реакція у відповідь організму на стресові ситуації і супутні їм негативні емоції. На відміну від корінцевого або відбитого болю (коли локалізація болю не збігається з осередком пошкодження), психогенний біль зменшується або зникає після рухової активності.
Психогенний біль не виключає реальної органічної поразки і навіть часто супроводжує його прояви.
Діагностика та обстеження
Виявити причину психогенного болю та визначити її характер досить складно, особливо у вікових пацієнтів. Запідозрити психологічний компонент болю можна за відсутності її чіткої локалізації та характеру, а також за наявності попередніх чи поточних депресивних станів.
Лікування
Усунення психогенних болів досягається активізацією способу життя та застосуванням за призначенням лікаря легких транквілізаторів та антидепресантів.
Інші можливі причини болю у спині
Іншими причинами больових синдромів можуть бути інфекційні процеси (туберкульозний спондиліт, герпес), метастатичне ушкодження хребців, метаболічні порушення (остеопороз, гіперпаратиреоз), васкулярні захворювання (пов'язані з патологією судин), ураження внутрішніх органів. Всі ці стани потребують негайного лікування.
До яких лікарів звертатись?
Лікуванням пацієнтів із болями у спині (якщо болі не інфекційного чи пухлинного походження) займаються як лікарі загальної практики, так і неврологи, алгологи, психотерапевти та лікарі ЛФК.